ПОНІ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Ніжити якийсь час. Батько тієї дитини.. кликне з вулиці до себе, і щоб воно за товариством не скучало, посадить біля себе та й приголубить, і поніжить (Кв.-Осн., II, 1956, 23); Ось вона, присівши на камені, опустить руку в джерельно чисту, холодну течію, поніжить трохи її, потім умиється (Гончар, І, 1954, 536).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 162.