ПОНЯ́ТИЙ див. пойня́тий.

ПОНЯТИ́Й, то́го, ч. Особа, яку залучають органи влади як свідка при обшукові, описові майна і т. ін. — Писар! одбери понятих чесних людей (Кв.-Осн., II, 1956, 417); Горпинин сусід, понятий, теж підтвердив: — І навіщо вже брехати, Горпино. Б’єш олію, торгуєш нею, це ж усі на кутку скажуть (Ткач, Плем’я.., 1961, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 168.