ПОНЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш і ПОНЯ́ВКАТИ, аю, аєш, док. Нявчати якийсь час. * Образно. Понявчали, понявчали [Параска і Палажка] солодким голосочком, та й розійшлись (Н.-Лев., II, 1956, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 168.