ПОНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Нюхати час від часу. Тимко.. пішов заганяти волів, що вільно бродили біля озера, понюхуючи свіжу траву (Тют., Вир, 1964, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 167.