ПОНУКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. понука́ти. Він тримав батіг для понукання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 166.