ПОНУ́КА, и, ж.

1. Те саме, що понука́ння. Коники легко біжать без понуки, а сани тільки шелестять по втертій дорозі… (Гжицький, У світ.., 1960, 83).

2. Поштовх до дії; спонукання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 166.