ПОНИЗО́В’Я, я, с. Те саме, що пони́ззя. І не їх [індусів] вина, що потом-кров’ю Знов залита рідна їх земля, Що палають села в понизов’ ю (Шпорта, Мужність, 1951, 63); Літо дощове, залило понизов’я, на березі виступила вода (Горд., II, 1959, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 161.