ПОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.

1. Док. до низа́ти 1, 2. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию (Н.-Лев., II, 1956, 191).

2. Обнизати багато чого-небудь; // перен. Розміститися рядами. По взбіччях гір і жовтих скель Палати в камінь повростали; Плющі розкинулись до стель і ганки стіни понизали (Щог., Поезії, 1958, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 161.