ПОНИ́ЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пони́зити. Писар війська Запорозького уже був понижений до чигиринського сотника. Пониження зазнала майже вся козацька старшина (Панч, Гомон. Україна, 1954, 12).

2. Стан за знач. пони́зитися. При пониженні функції щитовидної залози чи її видаленні спостерігається затримка в тканинах води і хлору (Наука.., 8, 1959, 26).

3. Якесь місце на землі, нижче від загального рівня; місцевість, нижча від навколишньої. У колгоспі за умовами рельєфу поля відносно рівні, з великою кількістю блюдцеподібних понижень (Нові спос. вирощ.. буряків, 1956, 98); В пониженнях Яйли, де поширені чорноземні грунти, часто зустрічаються злакові трави, цибулинні рослини (Геол. Укр., 1959, 583).

4. розм. Те саме, що прини́ження. Одного разу ми навіть мало що не порізнилися, коли стрінулися на тій кладці одне проти другого, й жодне не хотіло завернутись, уважаючи це за пониження своєї особи (Коб., III, 1956, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 160.