ПОНАСІДА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.

1. Сісти у великій кількості де-небудь, у багатьох місцях. В тіні на м’якій травиці понасідало жінок, дітей (Мирний, IV, 1955, 140); На стінах понасідали мухи.

2. Осідаючи, нагромадитися у великій кількості (про пил, пух і т. ін.). На скляні кульки понасідала пилюка, і вони здавалися сріблясто-сірими (Собко, Матв. затока, 1962, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 153.