ПОНАСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Настругати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок, що Антонові не було куди й ступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 154.