ПОНАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Зробити, виготовити багато чого-небудь.

2. Залишити наслідки своєї діяльності. Щоб досягти до його [вугілля], копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею, — скрізь таких нір та печер понаробляють (Гр., Без хліба, 1958, 154); // Залишити наслідки своєї дії. У вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє (Сл. Гр.); Піч ряба від чорних плям, що сажа, пробиваючись, понароблювала (Мирний, III, 1954, 367); // розм. Набруднити у багатьох місцях. Справді аж сором і гріх, що там [у церкві] понароблювали прокляті сичі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 152.