ПОНАМАЛЬО́ВУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понамальо́вувати; // понамальо́вувано, безос. присудк. сл. — Хіба мало отаких квіточок понамальовувано в цій книжці? (Н.-Лев., VI, 1966, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 149.