ПОНАЛА́МУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Наламати багато чого-небудь. Поналамують [діти] зеленої, широколистої вербини і обтичуть нею коня (Фр., VIII, 1952, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 148.