ПОНАЗБИ́РУВАТИСЯ, уємося, уєтеся і рідко ПОНАЗБИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Зібратися в одному місці (про багатьох). Частісінько, як тільки що до лавки пани поназбираються, то тут де і озьмуться [візьмуться] і москалі, і цигани (Кв.-Осн., II, 1956, 405).

2. Зібратися поступово; нагромадитися (про багато чого-небудь). За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір’ю золили його в жлукті цілий ранок (Тют., Вир, 1964, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 146.