ПОНАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Нажати багато чогось. На другий день знов носила вона Хвеська до батька, щоб дав чим-небудь поперевозити копи, що понажинала (Стор., І, 1957, 37); Як понажинали ми тієї гречки та як понаставляли кіп..! (Україна.., І, 1960, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 146.