ПОНАДМІ́РУ, присл. Дуже, занадто, надзвичайно. Але й джерелами власними сам ти [Рим] рясний понадміру, І самородних криниць досить таїш у землі (Зеров, Вибр., 1966, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 144.