ПОНАДЗЕ́МНИЙ, а, е, поет. Який простягається, поширюється над землею. — Ізольдо, Ізольдо моя, в очах твоїх темних хотів би я бачить блакить країв понадземних! (Л. Укр., І, 1951, 411); Понадземний простір.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 143.