ПОНАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Надбати багато чого-небудь. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись… Кому понадбали Добра цього?.. (Шевч., І, 1951, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 143.