ПОНАДАВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Дати багато чого-небудь. А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок, Он де клуня. А там мені І фіг і родзинок — Всього мені понадає І на руках носить (Шевч., І, 1951, 294); [Кіндрат Антонович:] У вас чини, ордена [ордени], і за вас увесь ваш рід заступиться, і, аби ваша хіть, то і в люде вас витягнуть і чинів понадають… (Кроп., II, 1958, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 143.