ПОНАГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, док. Наговорити багато чого-небудь, перев. негативного, про когось. — Тепер пояснення треба писати [в редакцію], там же на мене понаписують, понаговорюють (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 594).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 142.