ПОНАВ’Я́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понав’я́зувати. Дротований шнур, та ще й вузлами понав’язуваний, де діткнувся тіла, то мов ножем!.. (Фр., II, 1950, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 142.