ПОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що поміркува́ти 3. Роман казав, що він поміркувався, порадився з жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді Семен купує землю (Коцюб., І, 1955, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 125.