ПОМУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОМУРКОТІ́ТИ, о́чу, оти́ш, док.

1. неперех. Муркотати, муркотіти (у 1 знач.) якийсь час.

2. перех. і без додатка, перен., розм. Мурмотати, мурмотіти (у 1 знач.) якийсь час. Як почули колядники таку ціну, то зразу в сміх, потім помуркотіли щось між собою (Фр., IV, 1950, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 136.