ПОМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помочи́ти. А зачіска?!.. Пишна-пишна і не водою, видно, помочена (Вишня, І, 1956, 146); // у знач. прикм. Балабуха кинувся до неї, підняв її, поклав на ліжко,.. приклав помочену хусточку до її голови (Н.-Лев., III, 1956, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 135.