ПОМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., перех.

1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох. Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев’ять братів милих, Зосталася.. ненька (Перв., Слов. балади, 1946, 61); // рідко. Отруїти всіх або багатьох. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці.., Що замуж [заміж] за старих ходили І мишаком їх поморили (Котл., І, 1952, 140).

2. перен., розм. Довести до виснаження, знемоги усіх або багатьох. Щоб не поморити голодом сім’ї, Млинковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі (Н.-Лев., III, 1956, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 133.