ПОМОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Мордувати якийсь час. — Нічого не люблю робити навмання. І я держусь сучасних принципів. Тим-то я вас трохи, може, й помордувала (Н.-Лев., VI, 1966, 84).

2. Замордувати всіх або багатьох. Стільки людей неповинних, неозброєних помордували, потопили, поскидали живцем у прірву (Мак., Вибр., 1956, 513).

3. Сильно побити кого-небудь, завдати комусь фізичних мук, страждань. — Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що не впізнати (Рибак, Помилка.., 1956, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 133.