ПОМОРДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помордува́ти; // у знач. прикм. Через віконце батьківської хати бачив він тягнені до Тарнова драбинні вози з помордованими та покаліченими панами (Фр., II, 1950, 138.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 133.