ПО́МОК, а, ч., діал. Скріплені між собою в’язки горсток конопель, прикладених дерном і занурених у воду річки чи ставка для вимокання. З річки тягло болотною іржею, гіркуватою задухою конопляних помоків (Тют., Вир, 1964, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 132.