ПОМИ́РШАВІТИ, ію, ієш, розм. Док. до ми́ршавіти. Тісною і смутною здається їй своя хата; рідне село наче принижчало, помиршавіло (Мирний, III, 1954, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 122.