ПОМАЯ́ЧИ́ТИ ¹, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Док.до мая́чи́ти ¹ і маячі́ти. [Марта:] А де ж мій Петрович? [Сава:] Он помаячів (Мороз, П’єси, 1959, 227); Поїхали жниварки, помаячили білими хустками в’язальниці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).

2. Маячити, маячіти якийсь час. — Біжи швидше та помаяч шапкою. Нехай сюди завертають (Добр., Очак. розмир, 1965, 242).

ПОМАЯ́ЧИ́ТИ², я́чу́, я́чи́ш, док., діал. Помарити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 115.