ПОМАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. чим. Махнути чимсь у повітрі кілька разів. Зоня помахала хусточкою в себе перед носом (Л. Укр., III, 1952, 654); Варвара на прощання помахала Васькову рукою (Перв., Дикий мед, 1963, 335); // Махати чим-небудь якийсь час. Побачивши господаря й гостей, він [пес] приязно помахав хвостом (Гжицький, Опришки, 1962, 67).

◊ Помаха́ти соки́рою (лопа́тою і т. ін.) — орудуючи сокирою (лопатою і т. ін.), виконувати яку-небудь роботу якийсь час.

2. розм. Док. до маха́ти 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 114.