ПОМА́ЗАНИК, а, ч., церк., заст. Те саме, що пома́занець. — Уже нема нашого царя-батюшки.. — Що ж мені тепер робити з помазаником божим?.. — і показав [Колошматенко] на портрет [царя] (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 136); — А за помазаника божого ви не бачили злиднів? (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 60); Папський помазаник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 111.