ПОЛІТИКА́Н, а, ч.

1. зневажл. Політичний ділок, неперебірливий у засобах для досягнення своєї мети; безпринципний політик, інтриган. ..робітники повинні розкривати очі народові на обман буржуазних політиканів, учити його не вірити словам, покладатися тільки на свої сили, на свою організацію, на своє об’єднання, на своє озброєння (Ленін, 31, 1973, 20); — Та не слухайте там.. усяких базікал від меншовиків і інших політиканів (Коцюба, Перед грозою, 1958, 154).

2. Той, хто цікавиться політикою, любить говорити на політичні теми. — Може, підсобити? Га? — виступив із темряви Оксен. Чоловік кинув носилки на землю. — Нічого, я й сам… — Це був сільський балагур і політикан Кузько Сорокотяга (Тют., Вир, 1960, 28).

3. розм. У царській Росії — людина, яка займається революційною діяльністю, бере участь у революційному русі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 81.