ПОЛІСЯ́НИ, ся́н, мн. (одн. поліся́нин, а, ч.; поліся́нка, и, ж.). Жителі або уродженці Полісся. Чи полинути журавлем До озер лісових в Білорусь, — Полісянка листи мені шле: Жду у гості тебе, не діждусь (Нагн., Вибр., 1957, 292); Ці намети з того полотна, Яке робиться з білого льону, Що росте у твоєму районі, Полісянко моя льняна (Вирган, В розп. літа, 1959, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 79.