ПОЛІРО́ВКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що полірува́ння. Йому необхідно.. придбати інструмент, різні лаки для поліровки меблів, дошки (Шиян, Гроза.., 1956, 203).

2. Блискуча, відполірована поверхня чого-небудь. Вони посідали за невеликий полірований столик, приставлений до письмового стола з такою ж брунатною поліровкою (Руд., Вітер.., 1958, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 78.