ПОЛІНЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до поліня́ка. — Як напалиш березовим поліняччям — один смак у хліба, а коли торфом, то вже не те (Гуц., Скупана.., 1965, 8); * У порівн. — От коли б ви, Якиме Івановичу, були лікарем, я знаю,.. не лежали б отут [в санаторії] люди поліняччям (Збан., Сеспель, 1961, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 76.