ПОЛІГОНА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до полігона (у 3 знач.). Коли грунт у пустині не кам’янистий, то в ньому утворюються дуже глибокі та великі щілини і розколини, які перетинають одна одну під різними кутами і розбивають грунт на окремі полігональні уламки (Курс заг. геол., 1947, 85).

∆ Полігона́льна кла́дка, буд. — складання і укріплення многокутних кам’яних плит, поставлених на ребро.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 73.