ПОЛЯРО́Н, у, ч., спец. Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище. Українські вчені розробили фундаментальну теорію поляронів, яка істотно змінила електронну теорію іонних кристалів (Ком. Укр., 6, 1969, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 109.