ПОЛЯ́РНИК, а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції. Вивчення Центральної Арктики з дрейфуючої криги стало основним методом радянських полярників (Рад. Укр., 13.I 1965, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 109.