ПОЛЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поля́пати 1. Капелюх був увесь поляпаний .. смолою, від якої почав розходитися.. страшенний сморід (Фр., II, 1950, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 108.