ПОЛЯКА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Відчути ляк, страх, злякатися (про всіх або багатьох). Швидко дві цеглини котилися, гуркотячи, з гори на низ. Люди, що ще надійшли, полякалися і кинулися врозтіч, хто куди попав (Мирний, І, 1954, 251); Затахкали качки, засичали гуси, полякались кури, горобці куди видно — киш! (Довж., Зач. Десна, 1957, 480).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 107.