ПОЛЮ́ДДЯ, я, с. У стародавній Русі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення. Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (Іст. УРСР, І, 1953, 51); Реформа Ольги в середині Х ст. скасувала хижацьке полюддя і встановила нормовану феодальну ренту (Наука.., 9, 1968, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 106.