ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець. Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Смолич, Дитинство, 1937, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 106.