ПОЛУ́МИСОК, ска, ч. Різновид столового посуду, що має вигляд неглибокої миски або глибокої тарілки. Устим дістав з полумиска теплий млинець, обмотав ним шматочок хліба і вмокнув у миску з сметаною (Автом., Щастя.., 1959, 27); Скидаючи у передній своє пальто, пан знав, що, поки він дійде до столової, йому вже насипають у полумисок смачного борщу (Л. Янов., І, 1959, 235); * У порівн. Вони [діти] летять до круглого, мов полумисок, озерця (Стельмах, II, 1962, 125); // Вміст такого посуду. Лукина внесла в хату пляшку й поставила на стіл полумисок солоних огірків (Н.-Лев., III, 1956, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 101.