ПОЛО́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Відчувати страх, боятися. [Наталя Семенівна (побачивши Оксану):] Ти?! [Оксана:] Я! Не полохайтесь! Це не манія, а я живесенька… (Кроп., І, 1958, 416); // Виявляти занепокоєння, хвилювання. — Не полохайся, Катре, — вмовляю, — се сон недільний: як до обід не справдиться, то й не ждати нічого (Вовчок, І, 1955, 192); Чогось вона непевна була, чогось полохалася, наче чого дожидалася (Мирний, III, 1954, 240); // Лякаючись кого-, чого-небудь, схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч і т. ін. Полохається, як заєць бубона (Укр.. присл.., 1955, 213); Свиня, увільнена з посторонків, стояла тепер на возі.., кождої хвилі полохаючися перед кождим новим предметом (Фр., III, 1950, 213); Річку переїздили вбрід. Деякі коні полохалися води, комизились, рвали посторонки (Гончар, III, 1959, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 99.