ПОЛО́ХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поло́хати.

2. у знач. прикм. Наляканий, боязкий. Полоханий заєць і пенька боїться (Номис, 1864, № 5796).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 98.