ПОЛОВЧА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до половча́ни. Наступив [Святослав] на землю половчанську, Руський край грозою оберіг, І Кобяк, тодішній князь поганський, у полоні в Києві поліг (Забіла, У.. світ, 1960, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 90.