ПОЛИНО́ВИЙ, рідко ПОЛИНЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до поли́н, поли́нь. Із бур’янів, весь сивий від полинового пилку, вилазить Денис (Тют., Вир, 1964, 272); Настойка з полиневого цвіту виганяє з тіла будь-яку лихоманку (Ю. Янов., І, 1958, 104); // Власт. полину, полиню; такий, як у полину, полиню. Роса на траві мала вже полиновий колір перших приморозків (Вільде, Повнол. діти, 1960, 344); Вийшовши з корівника, Турбай замислився. Поки є хоч один такий колгосп,.. в кожному шматку хліба люди мусять відчувати гіркуватий полиновий присмак (Руд., Остання шабля, 1959, 173); Сивітимуть знов удалині високі могили, віятиме вітер полиневим духом, хлюпатиме степ колоссям в обличчя (Головко II, 1957, 208); // Вигот. з полину, полиню. Істотними лікувальними речовинами.. вважають полинове ефірне масло і гіркі речовини (Лікар. рослини.., 1958, 32); Я, мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий,.. Спершу обмазує вінця густим нерозсиченим медом (Зеров, Вибр., 1966, 152) // Насичений запахом полину, полиню. З різнотрав’я чудового Травень сіна надбав, Вітерця полинового Нам від серця подав (Ус., Листя.., 1956,4); // Вкритий полином, полинем. Нові ми садимо ліси на давніх межах полинових (Рильський, Сад.., 1955, 47); Греки втомлено попадали, поприлягали на полиновому схилі могили (Гончар, Таврія.., 1957, 357); На околиці міста, за яким починається полиневий степ, рівними вулицями розкинулось селище (Цюпа, На крилах.., 1961, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 68.