ПОЛЕМІ́СТ, а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Серед полемістів XVI-XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (Іст. укр. літ.. І, 1954, 72); Той, що «казав», був, звичайно, Іван Бриль, найзаядліший полеміст — завжди охочий до суперечки будь з ким, навіть зі самим собою (Смолич, Мир.., 1958, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 64.